Тон

Тон у візуальному мистецтві — це ступінь світлості або темряви кольору чи поверхні незалежно від його барвистого відтінку. Художники розрізняють колір за трьома основними властивостями: власне відтінком (hue, наприклад червоний чи синій), насиченістю та тоном (світлотою). Уміння бачити й передавати тональні відношення — одна з фундаментальних навичок рисувальника й живописця, адже саме градації світла й тіні створюють ілюзію об'єму, простору й освітлення на пласкій поверхні. Малюнок вуглиною чи графітом працює майже виключно з тоном. Систематичне вивчення тону лежить в основі академічної традиції та техніки к'яроскуро (світлотіні), яку майстерно розвинули Караваджо й Рембрандт, будуючи драматичні контрасти яскраво освітлених і затемнених ділянок. У живописі тональна єдність часто важливіша за точність кольору: приглушена, зближена гама здатна створити настрій, тоді як різкі тональні контрасти привертають увагу й організовують композицію. Розуміння тону є ключовим і для чорно-білої фотографії та графіки, де вся виразність тримається на грі відтінків сірого між чистим білим і глибоким чорним.