Новини Виставок

Відвідувачі бачать зворотний бік полотна — той, який на готовій шпалері прихований назавжди.

Роботи потребували відстані: композиції розраховані на погляд із восьми метрів.

Сніг витканий некрашеною вовною двох отар — різниця між ними й дає об'єм.

Вохра, яку дає лушпиння, глибша за синтетичну й не має того жовтого відтінку, що б'є в очі під лампами.

Кожна шпалера виткана вовною одного фарбування, тож перехід кольору тримається на світлі, а не на пігменті.

Вибір не декоративний: льон — друга після вовни нитка в цих роботах.

Шпалери повісили в анфіладі, тож глядач бачить фасад у тканині поруч із фасадом у камені за вікном.

Нею позначено скло — єдиний матеріал фасаду, що поводиться з світлом інакше, ніж камінь.

Обмеження свідоме: вертикаль і горизонталь — це те, з чого складається і мурування, і саме ткацтво.

Ренесансні кам'яниці Ринку подані як сітка полів: вікна позначені вставками темнішої вовни.

Година розмови біля верстата, встановленого просто в залі, — відвідувачі можуть спробувати прокинути кілька рядів.

Двометрова робота лежала в майстерні два роки: авторка вважала незавершеним перехід у верхній третині.

Натуральні барвники з часом тьмяніють рівномірно, а синтетика вигорає плямами. У залі це видно на роботах різних років.

Малюнок тут заступає сама будова полотна: композиція народжується на верстаті, а не на папері.

Найраніші шпалери показані поряд із торішніми — видно, як від щільного орнаменту авторка перейшла до відкритих полів.

Замість друкованого каталогу галерея зробила один аркуш зі схемою розвішування.

Чотири роботи зображують той самий перехрестя за різної погоди — і висять поруч.

Стандартне поле забирало в аркушів повітря, і всі двадцять п'ять рам переробили.

Одна з робіт має ділянку, де папір деформувався — і авторка залишила її як є.

Персональна виставка Марини Тернової у галереї Лавра — акварель, яку авторка називає щоденником.