Ukrainian art & cultureOnline
Інші виміри культури
Інші виміри культури
Тестовий режим: контент на сайті тестовий і буде видалений після запуску.
Словник мистецтва
Ukrainian Art&Culture онлайн-глосарій мистецьких термінів охоплює рухи, стилі та техніки, такі як Імпресіонізм, Гравюра, Відео-арт та багато інших.
від Реалізмдо Кіберпанк
34від Оліядо 3D Моделювання
8від Живописдо Дизайн
7від Трипіллядо Сучасність
2311 термінів
Акрилова фарба — це водорозчинна, швидковисихаюча фарба на основі синтетичної акрилової полімерної емульсії, у якій пігмент завислий у зв'язнику з поліметилакрилату. Її винайшли в середині XX століття: перші акрилові фарби художнього призначення з'явилися в США та Мексиці в 1940–1950-х роках, а комерційно доступними стали з 1950-х. Уже з 1960-х акрил здобув широку популярність серед художників завдяки універсальності, стійкості й зручності у застосуванні. Залежно від кількості доданої води акрил можна наносити як щільним, пастозним шаром, схожим на олію, так і прозорими лесуваннями, подібними до акварелі. Фарба висихає за лічені хвилини, після чого стає водостійкою та еластичною, майже не змінюючи кольору й не жовтіючи з часом. Акрил добре тримається на різноманітних основах — полотні, папері, дереві, металі, — а завдяки додатковим медіумам художник може регулювати блиск, текстуру й час висихання. Ці якості зробили акрил улюбленим матеріалом художників color field, поп-арту та багатьох сучасних авторів. Такі майстри, як Марк Ротко, Девід Гокні, Морріс Луїс і Енді Воргол, широко застосовували акрилові фарби у своїх творах.
Графіт — металево-сірий кристалічний різновид вуглецю, один із найпоширеніших матеріалів для письма й малювання. Найчастіше його використовують у формі олівця, де тонкий графітовий стрижень укладено в дерев'яну оправу, проте графітовий порошок і пресовані палички також слугують художникам як самостійний засіб. М'якість або твердість грифеля позначають літерами (від H — твердий до B — м'який), що дозволяє отримувати від блідих сріблястих ліній до глибоких оксамитово-чорних тонів. Матеріал легко розтушовується, стирається гумкою й добре надається до тонкого штрихування та тонального моделювання. Графітовий олівець у сучасному вигляді постав наприкінці XVIII століття, коли Ніколя-Жак Конте розробив спосіб змішування меленого графіту з глиною й випалювання стрижнів — це дало змогу регулювати твердість. Відтоді графіт став основним інструментом підготовчого рисунка, ескізів та навчальних штудій в академіях мистецтв, зокрема в українських художніх школах. Ним виконують як швидкі начерки, так і завершені станкові рисунки. Універсальність, доступність і точність зробили графіт незамінним у практиці художників, архітекторів і дизайнерів.
Гуаш — водорозчинна фарба, у якій частинки пігменту суспендовані у воді разом зі зв'язуючою речовиною (зазвичай гуміарабіком) та білим наповнювачем, наприклад крейдою. На відміну від прозорої акварелі, гуаш непрозора: біла поверхня паперу крізь неї не просвічується, а колір лягає щільним рівним шаром. Завдяки цьому гуаш здатна перекривати попередні мазки, дає насичені матові тони й добре надається до правок. Історія техніки сягає середньовічних ілюмінованих рукописів, а розквіту вона зазнала в XVIII столітті, коли нею писали портретні мініатюри та пейзажні етюди. У XX столітті гуаш стала улюбленим засобом дизайнерів, ілюстраторів, плакатистів і сценографів через яскравість, швидкість висихання та рівномірність тону при репродукуванні. Українські графіки та книжкові ілюстратори активно послуговувалися гуашшю в станковій і прикладній графіці; нею виконано численні ескізи театральних декорацій та плакатів. Анрі Матісс у пізніх «вирізанках» використовував аркуші, попередньо зафарбовані гуашшю, роблячи її основою монументальних композицій. Гуаш і сьогодні лишається доступним і виразним матеріалом для навчання та професійної праці.
